4 найвідоміших родини Проскурова: хто вони і чим були багаті

4 найвідоміших родини Проскурова: хто вони і чим були багаті
Найвідоміші родини Проскурова
  • Євреї та поляки. Купці і банкіри.

  • Розповідаємо про найвідоміші родини Проскурова. 

  • Дізнавайтеся про них більше в цьому матеріалі. 

Проскурів завжди був важливим центром торгівлі та культури Поділля. У його історії особливе місце займають старі купецькі родини, які формували економічне, соціальне та культурне життя міста. Серед них – ті, чия спадщина зберігається у місті й досі. 

У цьому матеріалі розповідаємо про одні із найстаріших та найвідоміших родин Проскурова. Детальніше – далі.

Родина Маранців

Маранці – єврейська купецька родина, яка оселилася у Проскурові у другій половині XVIII – на початку XIX століття. Вони займалися торгівлею, фінансами та іншими комерційними справами, що робило їх одними з найбагатших містян, – йдеться в книзі Сергія Єсюніна «Прогулянка Проскуровом» 

Відомі представники:

  • Хаїм Маранець – провідний купець у другій половині XIX століття.
  • Бернард Маранець – займався банківськими операціями та нерухомістю.
  • Соломон Маранц –  вів торгівлю переважно цукром і гасом, здавав в оренду численну свою нерухомість, володів паровим млином і цукровим заводом.
  • Барта (Берта) Соломонівна Маранц – видатна піаністка й педагог, заслужений діяч мистецтв РСФСР, професорка.

Родина володіла торговими магазинами та майстернями, займалася оптовою торгівлею. Частина Маранців інвестувала в нерухомість міста, будуючи власні будинки, які збереглися й сьогодні. Це, зокрема, будівля обласного театру ляльок, у якому мешкав Соломон Маранц. Вона побудована у 1880-х роках. Кілька разів будівлю перебудовували і врешті - вона набула свого досконалого вигляду. Відомо, що на початку 20 століття власник будівлі віддав її частину для потреб Проскурівського земського зібрання.

Також Соломон Маранц заснував перші в місті акціонерні товариства: «Проскурівський пісочно-рафінадний завод С.Г. Маранца», «Проскурівське товариство млинарських виробництв» та інші. 

Родина Маранців. Фото зі спільноти Історія Проскурова у Фейсбук

- У 1891 році на південній околиці став до ладу цукровий завод, який належав купцю С.Маранцу. Це підприємство стало найбільшим у Проскурові – на ньому працювало 470 осіб. У 1892 році в місті було споруджено перший паровий млин, власником якого був також С.Маранц, – зазначає Сергій Єсюнін. 

Паровий млин Маранца. Фото зі спільноти Історія Проскурова у Фейсбук

Діяльність родини Маранців формувала економічне середовище Проскурова — від торгівлі до кредитування. Вони активно брали участь у житті єврейської громади, фінансували благодійні та освітні проєкти. Також, як одні з найактивніших купців міста, вони мали вплив у міській думі та економічних комітетах.

Будинок Соломона Маранца. Фото - управління культури і туризму ХМР

Родина Деревоєдів

Ця родина також належить до однієї із найстаріших мешканців Проскурова, які залишили слід у його історії. 

Одним із найвідоміших із них є Людвиг Деревоєд. Він був фармацевтом і власником аптечного бізнесу, дворянином та римо-католиком за віросповіданням. 

Він був родом із Мінської губернії. На Поділля Людвиг приїхав разом зі своїм братом Карлом. Тут вони відкрили аптеку в Сатанові. Разом з тим, Людвиг Деревоєд мав ділові стосунки із власником аптеки у Проскурові.

- Володіючи аптекою у Сатанові, Людвиг Деревоєд мав ділові стосунки зі своїм старшим колегою із Проскурова, на прізвище Яневич. Стосунки у них переростають в дружні, і через якийсь час Деревоєд бере заміж дочку свого старшого колеги, Юлію Яневич. Це й була його перша дружина. Поступово він веде бізнес спільно із тестем, і той віддає аптеку зятеві, – розповідав раніше краєзнавець Ігор Западенко.

Таким чином у Проскурові з’являється власник аптечного бізнесу Людвиг Деревоєд. Відтоді аптеку й почали називати «аптекою Деревоєда».

Аптека Людвига Деревоєда. Фото з архіву редакції

Через якийсь час померла його дружина Юлія, тоді він одружився вдруге, з жінкою на ім’я Михайліна. Згодом вона успадкувала справу чоловіка.

- Людвиг Деревоєд був потужним підприємцем. Його тричі обирали гласним Проскурівської міської думи. До того ж, він володів низкою аптек: у Проскурові та Сатанові. Людвиг Деревоєд мав п’ятеро дітей. А помер він у 1906 році. Похований у Проскурові, на старому кладовищі, однак, на жаль, могила втрачена. Після його смерті бізнес успадковує його дружина Михайліна, яка згодом передає справу сину Стефану. У 1917 році він був обраний, як і батько, гласним Проскурівської міської думи і по сумісництву був успішним підприємцем, – розповідав Ігор Западенко.

Чоловіки сімейства Деревоєдів входили до місцевої «політичної еліти». Та як зазначав Ігор Западенко, цікавішою у сімейній гілці цієї родини є саме жіноча частина.

- Найперше - це друга дружина Людвига, Михайліна. Усі знають, що Поділля 1793 року входило до складу Речі Посполитої,  але у подальшому, коли європейські держави та Російська імперія ділили території, то виникало чимало повстань. А брат Михайліни - це був учасник повстання 1863 року, за що він й був засланий до Сибіру. Він похований також на старому кладовищі, могилу якого втрачено, – додавав краєзнавець.

Ігор Западенко особливу уваги приділяв долі наймолодшої доньки Людвига Деревоєда, Гелені. Оскільки батько був фармацевтом, то й дочка подалась до медицини. Вона навчалась в жіночому медичному інституті й була однією з перших жінок, які працювали на той час у медицині.

- Навчаючись у Санкт-Петербурзі, Гелена вступає до підпільної молодіжної організацїі польської прогресивно-незалежницької молоді. До неї входили студенти і гімназисти. Саме там Гелена Деревоєд знайомиться із своїм ровесником Тадеушом Голувко. Він був представником польського незалежницього руху. Цей студент на той час встиг взяти участь в підпільних організаціях, за що й був висланий. Якийсь час продовжував навчання у Кракові, але потім мав дозвіл повернутись і продовжити вчитись у Санкт-Петербурзі. До речі, Тадеуш Голувко був сином повстанця 1863 року, – говорив він.

У 1914 році Тадеуш Голувко і Гелена Деревоєд приїхали до Проскурова. Тут, у костелі Святої Анни вони взяли шлюб. Тадеуш Голувко працював як журналіст і публіцист, а також був працівником Міністерства внутрішніх справ. 

Згодом подружжя Голувко-Деревоєд розпалось. Тадеуш одружився вдруге, та більш зосереджений він був на політичній роботі. А Гелена займалась вихованням доньки та сина, а також вона стала знаним у Польщі педіатром.

Онука Деревоєдів. Фото з архіву редакції

Родина Шильманів

Шильмани були підприємницькою родиною Проскурова, відомою своїми культурними та економічними проєктами.

Відомі представники:

  •  Борух‑Сруль Шильман – згадується як співвласник театру та бізнесу родини.
  •  Михайло Шильман володів солодовим заводом, побудував театр і здавав його у користування гастролюючим трупам.

Родина Шильманів поєднувала промислову діяльність із культурним вкладом у місто, залишаючи після себе архітектурні та культурні пам’ятки.

Так, молодий купець Михайло Шильман почав свій бізнес з того, що ввійшов у частку володіння паровим млином Маранца, поступово прибравши його собі, – йдеться у спільноті Віртуальний музей міста Хмельницького у Фейсбук. На капітали, що з'явилися, Шильман побудував солодовий завод та фабрику столярних виробів. Останнє підприємство стало дуже прибутковим для Шильмана – на ньому він за короткий час сконцентрував майже всі замовлення на столярку і дерев'яні вироб.

- У червні 1914 року був навіть епізод, коли група збанкрутілих у такий спосіб столярів намагалася підпалити фабрику “проклятого капіталіста”. Але пожежа знищила лише склади і господарську прибудову — вчасно спрацювали проскурівські пожежні. Крім заводів, Шильман володів однією з кращих у місті друкарень “Порядок”, у якій друкувалося багато місцевих газет, – додають в спільноті.

Борух-Сруль Шильман відкрив у Проскурові перший театр. Було це у 1892 році. Він був розташований на Проскурівській, де наразі розміщений будинок культури. 

Як повідомляють в управлінні культури і туризму Хмельницької міської ради, театр не мав власної трупи та надавав приміщення заїжджим акторам. З часом стало зрозуміло, що таке приміщення не відповідає театральним вимогам і перешкоджає приїзду в Проскурів на гастролі «зоряних» труп. 

фото з відкритих джерел

- Заручившись підтримкою міської влади, у 1907 р. С. Шильман зводить по вул. Олександрівській (Проскурівській) нову будівлю театру, який від того часу все частіше стали називати міським. Поруч із ним, у дворі, відкривається невеличкий готель для приїжджих акторів та затишний «театральний ресторанчик». Театральне життя в Проскурові пожвавлюється, – йдеться на сайті управління.

Родина Журавльових

Журавльови були відомі у Проскурові як купці та підприємці. Зокрема, Василь Журавльов відкрив у 1880 році перший гастрономічний магазин європейського типу у місті.

Віра Журавльова – дочка Василя, власниця магазину та будинку на Проскурівській, 7, де розташовувався гастроном.

Купецькими справами родина Журавльових почала займатись ще у першій половині ХІХ століття. Їхнє ремесло набуло величезних масштабів, адже свої гастрономи родина мала у багатьох містечках Подільської та Волинської губерній, та навіть у Києві.

Відкрити магазин у Проскурові вирішив Василь Журавльов. Сталося це наприкінці 1879 року.

Загалом магазинів Журавльових було у місті кілька. Один із них - на місці сучасного майданчика поблизу кінотеатру Шевченка. Інший – неподалік художнього музею.

Пізніше власницею бізнесу стала донька Журавльова, Віра. З того часу всі торгові заклади отримали назву: «Магазини Журавльової» . А в 1903-1905 роках вона збудувала той самий будинок з червоної цегли, що нині є на Проскурівській. 

На верхньому поверсі була облаштована її власна квартира, а нижній було відведено під торгові площі нового гастроному, над входом якого з’явилась вже добре знайома проскурівчанам вивіска – Магазин Журавльової, – йдеться в книзі «Прогулянка Проскуровом». 

Магазини Журавльової вважалися найкращими у місті. В асортименті був широкий вибір вітчизняних, імпортних, бакалійних і гастрономічних товарів. 

фото з відкритих джерел

Читайте також: Як у Хмельницькому з’явився пляж і яким він був у минулому

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.

Коментарі (9)
  • Марія Левчук
    А де українці?
  • валентина валентина
    Чогось українці образилися що не ми в Проскурові крутили педалі .по перше,Проскурові мав корінних жителів,а це євреї,поляки .так склалось,а по друге,українські магнати були по всій Україні .но Проскурів їх не приваблював,но і це був не забитий
  • Віталій Українець
    Зі мною в класі вчились дві дівчини-Маранц Олена і Шильман  також Олена..

    Вмілли гуртуватись і будували дуже гарні будинки.

    Не те що сьогодні-Озерна забудована малобюджетними общагами,а весь центр в ТЦ та надбудовах та прибудовах-шанхай!
  • Анжеліка Грабовська
    Мала би бути така цікава стаття, але так  і не написали основного - а яка ж доля тих сімей?  Жили були і ...  ?    
    Коротка відповідь -  прийшли  м0тсцкаллі і все забрали, і поробили там потім власні штаби, держ інситуції  тощо ..  хто зміг - втік , хто ні  -  ....
    Григорій reply Анжеліка Грабовська
    Якийсь Ви брєд несете без логіки ніякої, може Вам зеленки попити кілька тижнів по дві столових ложки до їди тричі на добу, після цього напишите ще щось у цій статті, я прочитаю що Ви написали і подивлюсь що Вам прописати надалі.
    Victor Honcharuk reply Григорій
    Логіка дуже простая комуністи відібрали у "буржуїв" все, а чистки часів єжовщини викосили десь третину населення містечка, черепи в тч дітей з під Цуму, це наслідки чисток нквд

keyboard_arrow_up